Тео Вольф — педагог і ментор із розвитку цілей та покликання в підлітків, член засновницької команди Spike Lab та куратор програм при Гарвардському та Корнелльському університетах — поділився своїм досвідом у колонці для CNBC. Протягом 10 років він допомагав старшокласникам розкривати свої таланти, створювати проєкти, запускати стартапи й вступати до топових університетів — Гарварду, Принстону, Стенфорду.
У своїй статті Вольф розповідає, яких дій батьки успішних дітей свідомо уникають. Ці чотири прості, але принципові «не» допомогли дітям розвинути незалежність, впевненість, стійкість і внутрішню мотивацію — ті якості, які потрібні не лише для вступу, а й для життя.
Деякі батьки буквально фіксуються на вступі до топового закладу й починають «полювання» — тести, курси, підготовка з малечку. Але це шкідлива стратегія.
Замість цього варто вкладатися в розвиток таких навичок, як ініціативність, планування, критичне мислення, креативність і вміння комунікувати. Саме цього шукають і університети, і роботодавці.
Запитання має бути не «Чи вступить моя дитина до Ліги плюща?», а: «Чи зможе вона досягти успіху будь-де?» Якщо відповідь «так» — то й перше питання, швидше за все, вирішиться само собою.
Підлітки легко піддаються впливу друзів. Але й батьки не кращі — записують дітей на популярні гуртки лише через страх щось пропустити. В результаті в дітей банальні резюме й жодної унікальності.
Один мій учень пішов на складний курс з науки, який йому був зовсім не цікавий, лише тому, що «всі у школі так роблять».
Підтримуйте соціальність, але також допоможіть дитині дослідити себе: що саме її цікавить? Куди вона хоче вкладати час? І подавайте приклад. Бо приказка «а як усі з мосту стрибнуть?» стосується не лише дітей.
Батьки часто розв'язують усі проблеми замість дитини — сварки, оцінки, виклики. Але якщо ти постійно все «прибираєш» із дороги, твоя дитина не вчиться бути самостійною і долати перешкоди.
Так, іноді треба втручатися. Але частіше — краще дати дитині шанс самостійно відстояти себе. Інакше вона не розвине справжнього відчуття контролю над власним життям.
У нашій програмі учні згадують визначальні моменти життя — і це часто не лише переїзд чи нова школа, а й відмова чи поразка на конкурсі. Вони болючі, але саме з них виростає сила й самосприйняття.
Один мій учень надіслав 70 електронних листів професорам, шукаючи стажування. Отримав десятки «ні». Але одна відповідь була «так» — і це дало йому досвід стійкості та наполегливості і віри в себе.
Провали формують характер. І навіть якщо не дають миттєвого уроку, вони гартують. Крім того — діти здатні здивувати нас. Іноді найкраще, що ми можемо зробити — не заважати їм розкриватися.
{{read_more|Читайте також| 6252, 6976}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram