Вже декілька років в освітньому середовищі точаться розмови, «а чи потрібен Тьютор українській школі»? Беру участь в цих дискусіях і я. І зробив декілька висновків.
Уявіть собі, що ви завітали до книгарні, де зав'язалась розмова з продавцем-консультантом.
- Які книги Ви читаєте?
- Зазвичай, детективи чи пригоди. Але останнім часом надаю перевагу фантастиці.
- Добре. Більше до вподоби наукова фантастика, події на Землі чи в космосі?
- Та більше про майбутнє, події на Землі…
- А які книжки цього жанру вже прочитали?
- Насправді, дивився фільми, а тепер хочеться почитати класику…
- Добре, ось на вибір три книги. Одна про авторитарний стрій майбутнього, друга про пригоди іншопланетян на Землі, третя про мандри до центру Землі.
Ви обираєте книгу, приходите до дому і з перших сторінок книги розумієте, що знайшли не тільки свою книгу, але й свою книгарню і свого порадника-консультанта.
Так і з тьютором. Він є освітнім консультантом, порадником і другом, який допоможе дитині усвідомити свої вподобання, таланти, мотиви і на їх основі побудувати власний шлях до успіху.
E багатьох школах можна побачити подібну картину. На перерві дитина і учитель стоять собі і спілкуються.
- А який фільм Ви порадите подивитись?
- А що Ви думаєте щодо події…?
- А скільки отримує програміст?
Їх поєднали спільні цінності, зацікавленості, схожі індивідуальні якості. Більш досвідчена людина розповідає молоді про свій життєвий шлях і допомагає зробити власні кроки в житті. Це дуже близько до індивідуально тьюторингу.
Інша ситуація, коли вчителі започатковують гуртки "спорт", "театр", "роботи", а до них приходять діти, які обирають собі наставників за їх професійні якості, і вони спільно йдуть до якоїсь мети. Це схоже на проектний тьюторинг. Якщо б вчителі систематизували свій досвід, збагачений науковим підґрунтям, і передавали молодим вчителям, ми б мали національну програму «Тьюторингу».
Висновок: тьютору в українській школі бути!