2019 рік в освіті був цікавим та дещо неоднозначним. Дати йому оцінку поки що непросто – має пройти час. Утім, поговорити та подумати над тим, що чекає нас далі, цілком можливо. Давайте разом спробуємо проаналізувати найвизначніші події та подумати над тим, як вони відгукнуться у майбутньому.
Не дивлячися на те, що керівництво МОН змінилось, основні принципи, які декларувала попередня команда, залишилися такими ж. А саме: реформа НУШ, яка, до речі, має високий рівень підтримки у суспільстві, продовжується. Зараз триває обоговорення щодо реформування середньої ланки освіти, міжнародні донори навіть уже виділили на це кошти. Як би гарно ми не ставилися до існуючою системи освіти, неможливо не визнати: світ змінюється. Отже, ми маємо навчати дітей інакше. Ми ж хочемо, аби вони були готові до всіх викликів, які їм готує ХХІ століття? Тому зміни цілком виправдані, головне, щоб вони не просто декларувалися, а ще й усебічно підримувалися як у МОН, так і на місцях.
Сподівання: Базова середня освіта складиметься з двох циклів. І якщо у першому особлива увага приділятиметься вивченню державної мови, то у другому навчання стане предметним. А у старшій школі учні зможуть обрати або академічне спрямування навчання (з орієнтацію на університет), або професійне (потім також можна буде вступати до університету). Чи добре це? Можна довго сперечатися, але доки не спробуємо – не дізнаємося. Повторимося, що наразі реформа дійсно потрібна, зміни необхідні, але лише після всебічних консультацій із учителями. Адже хто, як не вони, точно знають, як зробити все ідеально?
Перша сертифікація пройшла успішно! Про це повідомив голова ДСЯО Руслан Гурак. 82% учителів успішно впоралися із сертифікаційними завданнями. Це дуже високий показник, який свідчить про чудову якість роботи педагогів, про те, що вони готові змінюватися, йти у ногу з часом і про те, що вони не бояться викликів. А також цей результат гучно натякає нам на те, що сертифікація скоро стане звичною справою.
Сподівання: Усі вчителі, які успішно пройшли сертифікацію, отримають доплату в розмірі 20% посадового окладу. І це неймовірно приємно! Але це ще не все. Сертифікація має стати дієвим інструментом мотивації вчителів до вдосконалення професійної майстерності та й узагалі всебічного розвитку. В результаті виграють усі: і вчителі, і діти.
Найгучніша подія освіти грудня – оголошення результатів глобального тестування PISA. У загальному списку серед 78 країн Україна займає такі діапазони в рейтингах компетентностей:
читацької – 37-42 позиції; математичної – 41-46 позиції; природничо-наукової – 35-42 позиції.Якщо порівнювати з середніми показникми базового рівня сформановості компетентностей у країнах Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), українські школярі продемонстрували нижчі показники. Але мусимо визнати, спочатку прогнози навіть вітчизняних експертів були набагато сумнішими!
Сподівання: PISA – не вирок і не жах. Це просто дослідження, яке дозволило виявити слабкі сторони української системи освіти та статистично підтвердити чи спростувати ті факти, які раніше були лише припущеннями. Це інструмент, який дозовлить проаналізувати стан освіти та допоможе втілювати реформи ефективніше. Наприклад, уже ясно, що математична компетентність учнів знаходиться на низькому рівні, отже, ситуацію треба виправляти. Також проблема у тому, що обсяг часу, відведений на вивчення окремих предметів, критично малий, а сам час навчання використовують неефективно – це також сигнал до дій. Сподіваємося, зміни розпочнуться вже у наступному році, а ми зовсім скоро побачимо позитивний результат.
Сертифікація сертифікацією, але невід'ємною частиною роботи вчителя завжди було підвищення кваліфікації. І з цим є проблеми: вимог багато, а от реалізація часто не на вищому рівні. Як правило, кваліфікацію підвищували в ІППО, але теперь їх монополія закінчується: вчителі не тільки без проблем можуть обирати, де навчатися, а ще й отримають можливість використати для цього кошти, виділені державою на підвищення кваліфікації. Витрачати власні гроші на дійсно цікаві та корисні курси більше не треба.
Сподівання: Вчителі зможуть дійсно дізнатися багато нового від колег-практиків, а отже їхня педагогічна скарбничка збагатиться корисними (і апробованими!) прийомами. Головне – сформувати власний план підвищення кваліфікації та подати його керівнику закладу освіти. І тут дуже важливо відпрацювати механізм підвищення кваліфікації, аби ні у кого не виникало складнощів і запитань.
Зараз їх трохи більше 800, але, згідно з планами МОН, через пару років опорних шкіл має бути вже 1500. Як зазначає Міністерка освіти і науки України Ганна Новосад, збільшення кількості опорних шкіл дозволить покращити якість знань учнів. І це найголовніше! Але це призведе до закриття багатьох сільських шкіл. Утім, у МОН упевнені, що підтримувати маленькі школи невигідно, тож якщо мережу можна оптимізувати – треба це робити.
Сподівання: Наразі ставлення до створення більшої кількості опорних шкіл у суспільстві неоднозначне, адже це означає скорочення кількости малих шкіл та, відповідно, скорочення робочих місць. Утім, зараз у МОН обіцяють врахувати всі нюанси, як-от георафічні особливості регіонів та стан доріг. І знову ж таки: Міністерство не може примусити адміністрації районів до закриття шкіл.
Це одне з найголовніших завдань системи освіти. Саме з цією метою українські освітяни активно вивчають міжнародний досвід та працюють і з учнями, і з їхніми батьками. Також у цьому році набув чинності закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», а згодом запрацювала служба Освітнього омбудсмена, до якої, зокрема, звертаються і з питань булінгу.
Сподівання: Протидія булінгу – довгий та непростий процес. Це протистояння має багато сторін та нюансів, а з дітьми необхідно працювати системо. І варто не просто працювати з проявами булінгу, необхідно попередити його. Процес довгий та складний, але він є! Тому можна розраховувати на те, що з роками ситуація покращуватиметься.
Це далеко не всі важливі події, які сталися в освіті у 2019 році. Але вони точно серед найважливіших! А які події виділили б ви?