Химерний світ із персонажами у кислотних кольорах та нелогічним сюжетом часто захоплює маленьких глядачів. Але чи не шкодять такі мультики малюкам? І взагалі як телебачення впливає на розвиток дитини?
Якщо у вас є маленькі діти, ви, напевно, не раз замислювалися про те, чому вони так захоплюються мультфільмами, які дорослим здаються дуже дивними, якщо не моторошними.
"Телепузики", "Вулиця Сезам", "Паровозик Томас та його друзі" або сучасні "Шопкінси", "Ліло і Стіч", "Покемони" та інші.
Що саме робить їх такими привабливими для маленьких глядачів і такими химерними для дорослих? Як мама я також переймаюся тим, чи не шкодить перегляд телевізора в такому юному віці та як мультфільми й дитячі програми впливають на інтелектуальний розвиток малюків.
Як виявилося, дивацтво дитячих мультфільмів може бути цілком корисною річчю.
Мозок малюка обробляє інформацію інакше, ніж розум дорослих. Те, що виглядає для нас дивним, дітям часто здається дуже цікавим.
Розуміння цих відмінностей допоможе створити корисні телепрограми, які б розважали і розвивали малюків. А батькам було б легше вирішити, що дозволити дивитися дітям.
Творці мультсеріалу "Вулиця Сезам" співпрацювали з дитячими психологами та педагогами, щоб кожен епізод був корисним для глядачів
Продюсери дитячих телепрограм часто співпрацюють з психологами та експертами з освіти. Один з найкращих прикладів - американська програма "Вулиця Сезам", яка минулого року відзначила своє 50-річчя.
Співзасновниця шоу Джоан Ганц Куні зазначала, що телебачення цілком може виконувати освітню та виховну мету, готувати дітей до дитсадка.
Мозок малюка обробляє інформацію інакше, ніж розум дорослих
У січні 1970 року, лише за кілька місяців після виходу телешоу, "Вулицю Сезам" дивилася приблизно третина американських дітей від двох до п'яти років.
І хоча програма насамперед розважальна, кожну серію створено з огляду на конкретну навчальну мету.
"Місія "Вулиці Сезам" - допомогти дітям стати розумнішими, сильнішими та добрішими", - каже Розмарі Трульо, психолог з розвитку дитини і відповідальна за навчальні програми в Sesame Workshop.
Дослідження показали, що "діти, які дивилися програму (а у 1960-тих роках далеко не всі американські родини мали доступ до неї), показували кращі результати в школі", - зазначає Філіп Левін, економіст із коледжу Велслі в Массачусетсі.
Найбільшу користь від шоу отримали діти, які зростали в "економічно неблагополучних" громадах.
Втім, далеко не всі телепрограми впливають на розвиток дітей так добре.
Діти звертають увагу на інші речі, ніж дорослі. Щоби допомогти їм стежити за сюжетом треба враховувати
Наприкінці 2000-х років Анжеліна Ліллард, дитячий психолог з Університету Вірджинії провела кілька експериментів.
Чотирирічних дітей розділили на три групи. Першій групі малюків показали мультфільм "Губка Боб", другій - канадський мультик "Каю" (про повсякденне життя маленького хлопчика), третя група нічого не дивилася і просто малювала кольоровими олівцями.
Науковці з'ясували, що після перегляду "Губки Боба" діти показували помітно гірші результати в тестах на уважність, управління емоціями та здатність планувати, у порівнянні з іншими групами.
Після перегляду "Губки Боба" діти показували помітно гірші результати в тестах на уважність
Спочатку науковці припустили, що причина у швидкості зміни сцен: у "Губці Бобі" - кожні 11 секунд, а в "Каю" - кожні 34.
Однак пізніше більш ретельне дослідження показало, що проблема полягала у нереалістичності того, що відбувалося на екрані. Події мультфільму суперечили звичайним законам фізики, які діти інтуїтивно розуміють з дуже раннього віку.
Схожий ефект мали й інші мультфільми. Наприклад, дитячий серіал "Що скаже Марта", в якому собака починала говорити після того, як випивала суп з алфавітом. Або "Маленькі Ейнштейни" - мультик про чотирьох дошкільнят, які допомагають феї повернути Північне сяйво на небо.
Навіть добре розроблені освітні передачі можуть мати негативний ефект, якщо їхній зміст не відповідає віку малюка.
Малюки легше сприймають персонажів в яскравих кольорах із великими, спрощеними рисами обличчя
На екрані з'являється кілька фотографій: дві жовті дерев'яні качки на білому тлі; дві черепахи, які плавають під водою; два левеняти у африканській савані. Грає заспокійлива класична музика.
Це уривок із мультфільму "Маленькі Ейнштейни", який має познайомити немовлят з числами від одного до п'яти. Я дивлюся його з Тімом Смітом, психологом із лабораторії дитячого розвитку Birkbeck у Лондоні.
Показавши це відео шести- та 12-місячним малюкам, дослідники з'ясували, що діти не слідкували поглядом за зображеними тваринами. Сцени мультику їх очевидно не зацікавили.
На думку Сміта, причина в тому, що незріла зорова системи немовлят не здатна відрізнити зображені предмети від тла.
Дослідник показує мені інше відео. На ньому вирізане зображення ягняти рухається на тлі зеленого екрана, а оповідач каже: "Це - ягня".
Сцена повторюється двічі, а потім ще раз, коли кожне ягня приземляється, оповідач рахує "один, два, три". Виглядає нудно. Однак, коли відео показали малюкам, вони стежили очима за появою і рухами кожної тварини.
Шалену популярність "Телепузиків" можна пояснити тим, що серії розробляли дитячі психологи і педагоги
Хоча діти живуть у тому самому світі, що й ми, сприймають вони його інакше.
Маленька дівчинка, в якої щойно народився братик, може припустити, що всі діти народжуються хлопчиками, а потім, наприклад, перетворюються на дівчаток.
Хоча діти живуть у тому самому світі, що й ми, сприймають вони його інакше
Дитячі програми часто побудовані на взаємодії з малюками. Коли, приміром, якийсь предмет з'являється в кадрі, а потім зникає, це імітація гри "ку-ку", яку так обожнюють малюки.
"Якщо ви не нав'язуєте дітям дорослу культуру, а розмовляєте з ними їхньої мовою, вони набагато більше вмотивовані та зацікавлені", - каже Ендрю Дейвенпорт, продюсер "Телепузиків".
Загалом діти до двох років не надто розуміють, що відбувається на екрані, якщо дорослий поруч не пояснює їм.
"Традиційний формат оповіді, коли події поступово розгортаються, а персонажі взаємодіють один з одним, не підходить для дітей молодше двох років", - пояснює дитячий психолог з Університету Вісконсину Хітер Кіркорян.
Якщо вони дивляться такі мультики, не розуміючи, що в них відбувається, вони можуть навіть втратити інтерес до взаємодії з реальним світом.
Діти краще вчаться, коли програма спонукає до активної взаємодії
З двох-трьох років до п'яти діти можуть стежити за простим сюжетом, але не розуміють моралі історії, коли бешкетник зрештою отримує по заслугах.
Вони можуть навпаки спробувати наслідувати погану поведінку героя.
У 3-4 роки діти можуть стежити за простим сюжетом, але не розуміють моралі історії
"Натомість їм краще дивитися щось на кшталт історій про Даніеля Тигра. Це популярний американо-канадський мультфільм, герой якого проживає звичайні дні. Він вчиться зав'язувати шнурівки або просто вітається з дідусем".
Діти молодшого шкільного віку можуть впоратися зі складнішим сюжетом та моральним уроком. Однак їм все ще важко стежити за оповіддю, яка перестрибує в часі, як-от спогади героя.
Насправді, лише у 12 років діти починають по-дорослому розуміти те, що вони бачать на екрані.
Дослідження, яке провела Хітер Кіркорян, свідчить, що малюки отримають більшу користь від простих інтерактивних додатків, як-от ігри чи відеочати, ніж від телевізійних програм.
"Весь телевізійний контент чомусь вчить. Питання в тому, чому саме?" - каже Джоан Ганц Куні, співсценаристка "Вулиці Сезам".
Підібрана за віком телепрограма може бути цілком корисною для малюка
Багато мультфільмів і досі транслюють застарілі стереотипи про те, що повинні робити дівчата та хлопці, або містять насильство.
На думку фахівців, найкращий спосіб для малюків дивитися мультфільми або дитячі програми - разом з дорослим. Батьки можуть пояснити і обговорити з дітьми головну ідею.
Спільний перегляд разом зі старшими дітьми також може бути корисним. Якщо ви помітите, що їм подобається сумнівна поведінка героїв або зображені стереотипи, у вас буде привід обговорити це.
Це виглядає дуже добре в теорії. Але як мама двох дітей я знаю, що батькам іноді потрібно трохи спокою і тиші. Іноді у нас є справи. А іноді ми грали з малюком три години поспіль і нам конче потрібна перерва.
Коли я була маленькою, мультфільми були доступні лише кілька годин на день. Потім з'явився Nickelodeon і Disney Channel. Тепер цілодобовий YouTube і Netflix.
Я впевнена, однак, що провести іноді час в компанії Пікачу або Стіча навряд чи буде таким шкідливим.
А ще я більше "не вимикаюсь", коли на екрані з'являються ці дивні герої. Доклавши трохи зусиль, ми, дорослі, можемо поринути в цей химерний світ разом зі своїми малюками.
Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.