У світі очікується створення гібридних шкіл з навчанням онлайн, де вчителі лише координуватимуть командну роботу учнів, а ті вчитимуться звідки завгодно і в найрізноманітніших форматах.
Журналістка Радіо НВ Ірина Лопатіна поговорила із співзасновником найбільшої української платформи онлайн-курсів Prometheus Іваном Примаченком про майбутнє освіти.
Після закриття навчальних закладів по всьому світу через пандемію коронавірусу понад 1,2 мільярда школярів та студентів змушені навчатися дистанційно.
У світі очікується створення гібридних шкіл з навчанням онлайн, де вчителі лише координуватимуть командну роботу учнів, а ті вчитимуться звідки завгодно і в найрізноманітніших форматах.
Журналістка Радіо НВ Ірина Лопатіна поговорила із співзасновником найбільшої української платформи онлайн-курсів Prometheus Іваном Примаченком про майбутнє освіти.
— Зараз діти в Україні навчаються дистанційно. Чи варто вчителям очікувати на звільнення після завершення карантину, через те що їхня роль у навчанні суттєво змінилася?
— Я не думаю, що вчителям варто очікувати на звільнення, бо все ж таки система освіти, навіть коли вона переходить в онлайн, все одно базується на роботі вчителя — просто вчителі, замість того щоби викладати у класах, роблять це у Zoom. Найближчі роки і десятиліття навряд чи їм варто боятися звільнень.
Але зміниться характер цієї роботи. Вірогідніше за все, пандемія — це довга криза, яка триватиме багато місяців (а можливо, кілька років), тому вчителям знову і знову доведеться повертатися до дистанційного навчання. Вони вже зараз змушені вивчати, як викладати дистанційно, як підтримувати дітей психологічно в умовах самоізоляції, як підтримувати навчальний процес у контексті контролю знань. Звичайно, це докорінно змінює сам характер роботи вчителя: він вже не ретранслятор знань, а, скоріше, куратор у світі освітніх ресурсів і знань, який допомагає учням іти цією дорогою.
— Ви згадали про діджитал-освіту дітей, але, на жаль, багатьом із них дуже важко навчатися онлайн, і це історія не тільки про Україну. Чим та як зараз можна допомогти учням?
— Перший шар цього питання — технічна інфраструктура. Ми розуміємо, що зараз дистанційне навчання часто є профанацією, його імітацією. Це реалії не тільки українські, а й більшості країн світу. Причина полягає в тому, що, наприклад, в Україні діти у сільській місцевості, у маленьких містечках не мають елементарного доступу до інтернету, ноутбука, смартфона — відповідно, вони не можуть навчатися.
Другий великий момент — це, звичайно, створення контенту, який необхідний учителям для того, щоби викладати онлайн. Я би сказав, контенту і технології. В Zoom, яким більшість людей зараз користуються, є послуга Video Webinar, яка дозволяє набагато зручніше викладати. Але вона коштує грошей, і держава, очевидно, має в це втручатися, допомагаючи вчителям, школам купувати те, що потрібно їм для дистанційного викладання.
Так само з контентом: ми бачили, що була спроба зробити всеукраїнську онлайн-школу, було багато скандалів у соціальних мережах щодо помилок, «Ліванської війни Івана Грозного». Цього не уникнути, коли у дуже стислі терміни намагаються зробити дуже великий обсяг якогось освітнього продукту.
Але ми маємо сказати: окей, цього разу ми не були готові до пандемії, а [влітку] є дуже великий шанс на другу хвилю, потім на третю хвилю, і ми маємо зараз докласти багато зусиль, щоби на осінь та зиму підготувати якісний контент — уже не просто з лекціями, а з завданнями. І щоби тоді не було цих помилок, цих проблем. Це підготовка вчителів до дистанційного викладання, оскільки їх цьому ніколи не навчали. Але цим потрібно займатися вже зараз.
Учебные аудитории после массового перехода на онлайн-образование могут частично опустеть
— Помилки вчителів під час онлайн-уроків — це хвилювання? Чи вони також свідчать про рівень їхньої підготовки?
— Проблема ж не в конкретній людині, і навіть не в її хвилюваннях чи їх відсутності, — проблема в процесі. Розробка будь-якого онлайн-курсу — це довгий процес. По факту спочатку має бути створений план, потім прописані тексти, які далі вичитує фахівець, і лише після цього відбувається запис. Під час монтажу цей контент ще раз уважно переглядається на наявність помилок і тестується. І навіть це не захищає нас від всіх помилок.
Звичайно, помилки завжди будуть, просто у меншому ступені. На жаль, в даному форматі, наскільки я читав, там були порушені всі ці етапи і процеси. Це не було повноцінною постійною роботою вчителів, вони одночасно викладали в школі і записували ці лекції. Я пропоную менше, напевно, аналізувати проблему на цьому етапі, але думати, що ми можемо зробити, щоби на наступному етапі (восени, взимку) у нас таких проблем не було.
— Який вектор пандемія задала освіті майбутнього в масштабі світу?
— Найбільшою зміною стане зміна звичок у студентів, у споживачів освітніх послуг. До цього онлайн-освіта вважалася чимось радикальним, незвичним, [антиподом] традиційної освіти. Тепер велика кількість людей, яка була змушена перейти до навчання онлайн, побачила, що це окей. Якщо це звичка і думка закріпиться в свідомості людей, то це означатиме значне збільшення відсотку онлайн-освіти на відповідному ринку.
Друга зміна — це те, що пандемія викликала економічну кризу, яка зараз розгортається. І звичайно, економічна криза стимулюватиме споживачів освітніх послуг обирати більш демократичні, більш доступні варіанти освіти. І онлайн-освіта, очевидно, може запропонувати набагато більш фінансово кращі умови навчання, ніж офлайн.
Третій момент: багато освітніх бізнесів фактично були змушені перейти до роботи онлайн, і тепер вони намагатимуться опановувати онлайн і робити більше продуктів, або навіть переносити всі свої продукти в онлайн.
— Які навички стали затребуваними від учнів під час пандемії?
— Багато світових трендів принципово не зміняться, просто пандемія їх дуже прискорить і посилить, ніби збільшувальне скло: критичне мислення, аналітичні навички, вміння працювати командами в складних умовах (тепер в тому числі і дистанційно), вміння вирішувати складні проблеми інноваційно. Всі ці навички, насправді, лише підсилюються, на них все більше попиту.
Всі хочуть, щоби люди вміли адаптуватися до нових умов. Ми зараз побачили, як швидко змінюється світ. Це один з перших шоків майбутнього за визначенням Тоффлера [Елвін Тоффлер — американський футуролог, — НВ], коли одна людина, що з'їла кажана десь в Китаї, за лічені тижні та місяці змінила щоденне життя мільярдів людей по всьому світу. Всі ці базові навички, про які ми говорили, зараз ще більш затребувані — питання в тому, як їм масово навчати.
Інший момент: звичайно, криза дуже багато чого змінить для дорослих. Економічна криза вже призвела до колосального безробіття, і величезна кількість людей буде змушена шукати нову професію та роботу — і для цього навчатися новому. Просто ми побачимо це десь за півроку, не раніше.
Ми дуже довго говорили, що всі мають навчатися протягом життя. Я думаю, ця криза просто продемонструє для більшості людей на практиці, що це вже є не побажанням, а життєво необхідною потребою, без якої ти просто без шансів відходиш з ринку праці.