Людина прагне знань з двох причин. В першу чергу, це практичні потреби у нових речовинах, інструментах, технологіях тощо. В другу, це потреба задоволення власної цікавості, про яку ще Арістотель писав у своїй знаменитій «Метафізиці»: «Отримання знань починається зі здивування – воно як іскра запалює вогонь в грудях тих, хто намагається розкрити таємниці Космосу, Природи, Буття».
Перефразовуючи слова давньогрецького мислителя Арістотеля, можна сказати, що знання починаються... з подиву. І ця, здавалося б, проста думка дозволяє висловити квінтесенцію одного з педагогічних прийомів, який досить давно використовують вчителі — прийому «Дивуй!».
Попри те, що така когнітивна емоція, як здивування, активно використовувалась ще радянськими педагогами (Шалвой Амонашвілі, Симоном Соловейчиком і багатьма іншими), і сьогодні, завдяки розвитку засобів масових комунікацій і інтернету, прийом «Дивуй!» вважається інноваційним. Його рекомендують застосовувати зокрема для демонстрації міжпредметних зв'язків.
Так, наприклад, вчитель може запропонувати дітям таку історію перед тим, як перейти до нової теми, і так пов'язати географію з біологією.
У давнину в Японії трапилася така історія. До палацу імператора був відправлений цінний вантаж. Декілька шхун везли вази з якнайтоншого фарфору. По дорозі їх застав шторм, і всі шхуни до єдиної затонули. Це відбулося недалеко від берега, де стояли хатини бідних рибаків. Вази коштували нечуваних грошей, тому недивно, що багато сміливців намагалися дістати їх. Але це не вдавалося нікому – дуже велика була глибина. Ніякою вудкою, мережею або мотузком дна не дістати, а підводних апаратів тоді, звичайно, не знали. Але через рік вази стали з'являтися в хатинах рибаків. Запитання класу: Як же вази опинилися на березі?
Якщо діти не запропонують правильної відповіді, переходьте до нової теми попередньо зауважив, що вони зрозуміють, як вази опинилися на березі, якщо розберуться в новій темі. До розгадки поверніться наприкінці уроку (приливи-відливи та восьминіг).
У сучасній середній та старшій школі, «замученої» підготовкою до ДПА та ЗНО та іншими перевірками учнів на міцність, дуже рідко приділяється належна увага глибокому, вдумливому вивченню предметів. І у школярів виробляється звичка без особливого інтересу до предмета зазубрювати те, що потрібно на цей момент і успішно забувати вивчене, коли воно стає неактуальним.
Здатний дивувати вчитель безумовно, актуалізує розумову діяльність школярів і підтримує увагу до теми уроку. Дозволяючи тим самим запам'ятовувати цікаві факти, а не просто включати особливості короткочасної пам'яті при роботі з такими фактами.
Здивувати учнів бажано відразу, на початку уроку. Причому зробити це можна різними способами: цікавою історією, експериментом, непростим запитанням, тематичним костюмом тощо. Несподіванка викличе бажання не тільки проаналізувати побачене, а й помічати, а в старших класах і формулювати, суперечності.
Поставлену мету можна вважати досягнутою, якщо педагог так представив свою точку зору, що цілком очевидні, здавалося б, факти стали для учнів загадкою. А домогтися прихильної уваги всього класу на цілий урок можна всього лише позначивши цю загадку в перші 5-10 хвилин уроку!
Педагогічний прийом «Дивуй!» можна і потрібно активно використовувати сьогодні в середній і в старшій школі, він викликає живий відгук у більшості дітей і підлітків, але вчитель повинен бути готовий і сам дивуватися разом зі своїми учнями!
За матеріалами pedsovet, osvita
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram