Цій історії вже 50 років, але її й зараз згадують в інтернеті та книжках про виховання. Вона показує, якими важливими для дітей є теплі слова, як для них важливо знати, що вчителі, батьки та інші діти бачать в них хороші риси.
Одного разу вчителька математики з Міннесоти дала учням таке завдання: скласти список класу і подумати, що найбільше подобається в кожному з однокласників, а потім записати цю якість навпроти його прізвища. Наприкінці уроку вона зібрала списки. Це було в п'ятницю. За вихідні вона опрацювала результати й в понеділок роздала кожному учню листок, на якому перерахувала все те хороше, що помітили у ньому однокласники.
Діти читали; то тут, то там чувся шепіт: «Невже це все про мене? Я і не знав, що мене так люблять». Вони не обговорювали результати в класі, але вчителька знала: вона досягла мети. Її учні повірили в себе.
Через кілька років один з цих хлопців, Марк Екланд, загинув у В'єтнамі. Його ховали на батьківщині, в Міннесоті. З Марком прийшли попрощатися друзі, колишні однокласники, вчителі. На поминках його батько підійшов до вчительки математики: «Я хочу показати вам дещо, з гаманця він дістав складений учетверо, потертий на згинах листок. Було видно, що його багато разів читали й перечитували.
– Це знайшли у речах Марка. Він не розлучався з ним. Впізнаєте?. – Він простяг папір їй. Це був список позитивних якостей, які помітили в Марці однокласники.
– Дуже дякую, – сказала мати Марка. – Наш син так дорожив цим.
І тут сталося дивне: один за іншим однокласники Марка діставали такі ж листки. Багато хто завжди тримали їх при собі, у гаманцях. Хтось навіть зберігав свій в сімейному альбомі. Один з них сказав: «Ми всі зберегли ці списки. Хіба можна таке викинути?»
{{read_more|Читайте також| 3378, 4540}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram