Історія нашої мови пам'ятає багато трагічних подій: утиски, заборони, спалювання книг та знищення мовної інтелігенції. Проте коли вороги намагаються знищити, українці створюють утричі більше. Тому популяризація рідної мови й колись, і зараз, і в майбутньому – на часі.
24 лютого Росія розпочала повномасштабне вторгнення до України. Та ми гідно чинимо опір вже восьмий місяць.
Відсоток тих, хто переходить на українську мову значно зростає. Проте багато російськомовних українців досі вважають, що мова не має значення. Вони говорять та думають мовою окупанта. І зараз перед викладачами постає питання: «Як можна сприяти та мотивувати учнів говорити рідною мовою?»
«Для того, щоб опанувати мову саме для спілкування, ми маємо розуміти, що це має бути внутрішнє бажання кожної людини. Разом із цим, очевидно, що цього недостатньо, і середовище, в якому людина перебуває, має цьому сприяти. Що я маю на увазі? Чути поряд мову від інших людей, а особливо тих, які мають авторитет. Відчувати підтримку від людей, які говорять українською (щоб не виправляли на початку, щоб не засуджували, якщо іноді переходиш на іншу мову).
Середовище, яке впливатиме, можна створити самостійно: читати українською; перевести гаджети на соловʼїну; видалити російську клавіатуру з телефона й компʼютера та використовувати в листуванні лише українську; слухати та дивитись блогерів у соцмережах українською; розвиватись культурно, відвідуючи кінотеатри, театри, концерти», – Євгенія Тихонова, директорка ліцею.
Старшим учням треба розповідати про національний егрегор, провідником якого є мова. Нація енергетично єдина, коли має певну спільність. Мова одна із них. Варто здійснювати глибоке занурення в історію, акцентуючи на численних заборонах української мови. Простежувати причинно-наслідкові зв'язки, усвідомити, чому саме українська мова (ознака національної ідентичності) є кісткою в горлі країни-ворога.
Мотивацією є демонстрація стрімкого розвитку української культури: знімають українське кіно, яке активно виходить на світову арену, є популярним на кінофестивалях; в топ трендів входить українська музика; перекладають іноземними мовами саме українських авторів, декого навіть екранізують. Навіть соціальні мережі й відомі блогери почали послуговуватися українською. Варто зауважити, що «переходити на українську» — не зовсім правильно за змістом. Ми «повертаємося до української», бо її в нас століттями забирали й знищували. Переходити можна на якесь абсолютно нове явище. На підкріплення цього можна використати документальні фільми «Соловей співає» та «Рутенія: повернення код нації».
«Російською дають наказ стріляти в наших воїнів, російською говорять обстрілювати мирне населення, російською нас ненавидить за власну самобутність країна-агресор. Що ще може бути переконливішим аргументом відмовитися від цієї мови? Як на мене, не лише учням це треба доносити, а й батькам. У школі ще вони можуть триматися, а російськомовне домашнє середовище часто нівелює результати українізації», — Оксана Олійник, викладачка української мови.
У стінах ліцею, в рамках мотиваційної програми для учнів, ми реалізували проєкт тижневого кемпу на осінніх канікулах в Прикарпатті. Це унікальна можливість для учнів не лише відпочити та забути про школу, а й вдосконалити знання рідної мови, історії, дослідити нашу неймовірну Батьківщину! Адже Україна починається з кожного з нас.
Будемо вивчати українські традиції, слухати народні пісні та збирати місцеві легенди, відкриємо творчу й романтичну сторону українського народу. Підкоримо вершину гори Острий та завітаємо в Національний природничий парк «Гуцульщина».
Поїхати на тиждень і повернутись закоханим у свою країну – гідна мета для народознавчої експедиції. Супроводжувати нашу допитливу компанію в подорожі будуть викладачі історії, географії, української мови та літератури. У вас також є можливість долучитися, зареєструватися можна за посиланням: https://forms.gle/AHHj71ae9pwGjzmZ8.
{{read_more|Читайте також| 5430, 5726}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram