Нема дітей, які категорично не здатні сприймати мову на слух — є ті, яких дорослі переконали, що їм не дано.
Вивчення іноземної мови містить чотири навички: читання, письмо, усне мовлення та сприйняття на слух. З останнім найчастіше виникають проблеми. Але впоратися можна – навіть якщо дитина категорично не сприймає на слух іноземну мову, яку вивчає.
Щоб розуміти текст на слух, потрібно почати його слухати. Не можна просто вивчити слова в словнику, і сказати, що ви знаєте іноземну мову. Обов'язково проводьте аудіювання. Це окрема вправа, якій варто приділяти увагу.
Для аудіювання можна використовувати аудіо- або звичайні книги, читаючи їх дитині вголос. Правда, читати самостійно варто лише в тому випадку, якщо у вас гарний рівень мови і правильна вимова. Аудіодоріжки, записані акторами – носіями мови, з грамотною і виразною мовою все-таки переважніше. Як вправи можна використовувати також фільми, серіали або мультфільми. Правда, тут ви вже трохи хитруєте: візуальна інформація спрощує розуміння звукової доріжки. Радіопередача, аудіокнига або підкаст сприймається складніше, але й прогрес стимулює більш значний.
Головна вимога до аудіювання — його регулярність. Іноземною мовою треба займатися кожен день. В ідеалі всі щоденні уроки будуть тренувати, зокрема, сприйняття на слух. Цей навик вимагає величезної кількості практики, тож не лінуйтеся.
Часта помилка при виборі матеріалів для аудіювання — переоцінка рівня учня. В інтернеті є дуже багато байкою про те, як хтось вивчив нову мову з нуля, переглянувши всі сезони «Друзів» або «Доктора Хауса». Чи означає це, що потрібно включати дитині ці серіали в оригіналі? Навряд чи.
Аудіювання дає найкращі результати тоді, коли учень розуміє хоча б частину матеріалу, а значення нових слів може здогадатися з контексту. Є багато дитячих навчальних мультфільмів, адаптованих книг, навчальних подкастів для початківців. Там невеликий запас слів і повільна розбірлива мова. Це ідеально для дітей з елементарним рівнем знання мови. Складність треба підвищувати поступово.
Щоб аудіювання давало плоди, дитині повинно бути цікаво. Важливо знати захоплення маленького учня і підбирати матеріали, які його «зачеплять».
Згадайте, коли вам нецікава тема лекції або радіопередачі, ви відволікаєтеся, думаєте зовсім про інше, а потім не можете згадати, про що конкретно йшла мова – навіть якщо говорили рідною мовою, не кажучи вже про іноземні. Дитині ще складніше сконцентрувати увагу, тому варто підбирати матеріали, у які вона зануриться із задоволенням.
Враховуйте, що для успішного розуміння на слух багато текстів доведеться прослухати кілька разів, поки не буде повного розуміння. Тож вибір матеріалу за інтересами — дійсно важливе питання.
Складно демонструвати помітний прогрес в аудіюванні, якщо не вивчати нові слова. Звичайно, що дитина вивчить прямо в процесі слухання, але краще підкріпити розширенням словникового запасу та іншими вправами.
Наприклад, є звична багатьом вправа з картками: пишете на одній стороні картки іноземне слово, на іншій — усі можливі переклади. Потім робите вправу: дивитеся слово мовою оригіналу, згадуєте переклад. Потім навпаки, дивитеся переклад та згадуєте, як це звучить англійською (або іншою мовою, яку ви вчите).
Складність вивчення будь-якої іноземної мови в тому, що дитина не занурена у мовне середовище. Рідну мову вона вчить активно, в дії. Іноземні мови вивчаються пасивно. Часто це бездумне зубріння нових слів і граматичних правил. Постарайтеся зробити все можливе, щоб у дитини з'явилася можливість активного вивчення мови.
Намагайтеся спілкуватися мовою, що вивчається, в побуті, влаштовуйте ігри або театральні постановки з іноземною мовою. За будь-якої можливості давайте дитині поспілкуватися з носіями мови.
Все це не тільки підвищує якість навчання, але й допомагає впоратися з психологічними бар'єрами. Якщо навчання відбувається в активній формі, дитині легше змиритися з думкою, що він знає не все. Юний учень почне думати сам, проводити аналогії, сприймати контекст. Поки дитина зубрить, вона не думає. При пасивному підході навіть одне незнайоме слово в реченні викликає паніку й зневіру у власних силах; при активному навчанні на зміну їм приходять азарт і рішучість.
Успіху в аудіюванні сприяє розвиток слуху. Музична школа або домашні заняття музикою допомагають вловлювати найменші відмінності в фонетиці, розуміти складні акценти, сприймати мову в шумному середовищі.
Мова не про те, щоб поєднати заняття іноземною мовою і заняття музикою. Звичайно, слухати і співати пісні мовою, що вивчається, корисно, але це тренує не стільки навички сприйняття на слух, скільки словниковий запас - нові слова легше запам'ятовуються у формі пісні. Головна роль музичних занять — тренування слуху, уміння розрізняти й відтворювати різні звуки.
Щоб добре розуміти чужу мову, вкрай важливо працювати над власною. Вважається, що людина сприймає мову в тому темпі, в якому говорить сама. Наприклад, у російської мови звичайний темп становить приблизно 70-90 слів за хвилину, а в англійській — 120-150 слів. Навіть для дорослого нормальна англійська мова здається дуже швидкою, а дитині ще складніше сприймати таку швидкість.
Потрібно починати з більш повільних текстів, поступово ускладнюючи аудіювання. Поряд із тренуванням слуху потрібно працювати над вимовою. Є дуже тісний зв'язок між швидкою мовою й хорошим розумінням на слух. Люди, які стверджують, що «розуміють, але не говорять», як правило, розуміють неправильно. Вчіть дитину говорити — і тоді вона навчиться слухати.
Аудіювання — не настільки складна вправа, як здається на перший погляд. Немає дітей, які категорично не здатні сприймати мову на слух — є ті, яких дорослі переконали, що їм це не дано. Важливо допомогти дитині перебороти перші труднощі, найскладніший стартовий бар'єр, і тоді вона із задоволенням продовжить навчатися.