Думаєте, ментор — це хтось із 10 роками досвіду й безліччю сертифікатів? Насправді усе трохи інакше. У цій статті для DOU Software Engineer компанії SoftServe Олександр Манецький розповідає, як почав менторити ще до отримання диплома, чому ментор — це не вчитель, а партнер, і що допомагає студентам краще підготуватись до роботи в ІТ.
Всім привіт! Мене звати Олександр Манецький, я Software Engineer у SoftServe і паралельно ментор для ІТ-початківців. При цьому ще кілька років тому я сам був у їхній ролі — студентом спільної освітньої програми у ЛНУ ім. Івана Франка. Слухав ментора, вчився працювати в команді і знайомився з процесами в ІТ.
Часто думають, що ментором має бути senior-інженер з 10 роками досвіду або ж гуру в розробці. Проте у цій статті я хочу показати, що можна почати раніше і здобути класний досвід. Найбільше цей текст буде в пригоді тим, хто теж думає про менторство, та тим, хто хоче зрозуміти, як працюють спільні освітні програми на технічних спеціальностях.
Я вступив на спеціальність «Комп’ютерні науки» у Львівський національний університет імені Івана Франка у 2019 році. Обирав між багатьма спеціальностями, серед яких і ІТ — крім комп’ютерних наук, розглядав ще кібербезпеку та програмну інженерію. Ще підлітком я почав цікавитись програмуванням з комп’ютерних ігор, хотів робите щось схоже. Одного разу з друзями запустили ігровий сервер і десь з того все і почалось. Проте вивчав все самотужки, дивився тематичні відео на YouTube, оскільки в школі програмування не викладали.
Пройшов саме на комп’ютерні науки, де почав опановувати основи ІТ. Вже на першому курсі на парі викладач розказав, що університет готується запустити спільну освітню програму з компанією SoftServe, і що це класна можливість для студентів отримати хороший практичний досвід і потрапити туди на стажування. На той момент це був пілотний проєкт, перший набір. Враховуючи, що це все він розказував в аудиторії з великим лого SoftServe на стіні, звучало переконливо.
Це був кінець 2019, передковідний час, ще трохи, і ми всі пішли на карантин, тож я сумнівався, чи ця програма запуститься. Та все-таки оголосили відбір студентів, і я також подав заявку. В межах програми ми спочатку командою під наглядом ментора розробляли спільний проєкт, писали його на Python. Наша команда успішно розробила і показала проєкт, тому нам запропонували продовжити навчання на курсах від компанії. Я обрав .NET як профіль і почав поглиблено його вивчати, а вже на початку третього курсу отримав офер.
Перевагою спільної програми було те, що після початку роботи у компанії я перейшов на дуальне навчання. Я виконував таски на реальному проєкті і вони зараховувались як бали за практичні завдання з дотичних предметів в університеті. Звичайно, перекривалось далеко не все, але це допомагало поєднувати роботу і навчання.
Ще коли я обирав спеціальність для вступу сумнівався, чи правильним буде обирати саме ІТ-напрям. В мене було трохи стереотипне уявлення про роль розробника і я боявся, що робота буде монотонною та зводитись лише до постійного програмування і вирішення задач. Мені подобається кодити, але також важлива наявність живого спілкування і взаємодія з людьми.
На щастя, у компанії є багато можливостей урізноманітнити роботу. Так, через деякий час, коли набирали наступну групу студентів спільної освітньої програми, мені запропонували поділитися досвідом навчання як її випускника. Згодом мене запросили спробувати себе в ролі ментора цієї програми. Це був другий рік роботи у компанії, і я спочатку трохи вагався чи достатньо в мене знань, щоб навчати інших. Але те, що я нещодавно був студентом програми, стало навіть перевагою. Я розумів, що студенти очікують від курсу та які питання у них виникають, і що їм потрібен не викладач і не менеджер, а людина, яка направлятиме і ділитиметься власним досвідом.
В університеті студенти переважно працюють над індивідуальними завданнями, але не дуже розуміють, як все буде виглядати на реальному проєкті. Це часто лякає початківців, бо вони не можуть оцінити, наскільки готові до роботи. Наприклад, не знають з чого взагалі почати розробку проєкту, які методології існують і як їх застосовувати. Часто не вміють користуватись GitHub і Jira. А це найперше, з чим вони зіштовхнуться на реальному проєкті. Студенти ще не знають, як правильно розподіляти задачі, як комунікувати, як організовувати роботу над проєктом. Знову ж таки — в університеті студенти працюють здебільшого індивідуально, лабораторні завдання не вчать взаємодії в команді. В результаті, коли вони потрапляють у реальний проєкт, виникає хаос.
Тому задача менторів — не зробити технічно складний проєкт зі студентами, а надихнути їх на розвиток додаткових навичок, софт-скілів, які знадобляться в роботі. Часто думають, що необхідно підтягувати технічні знання студентів, але насправді більшою є потреба розказати, як все налаштовано в ІТ.
Разом зі студентами ми грали у скрам-покер, планували спринти, робили демо, ретроспективи тощо. Так вони знайомляться і втягуються в ті процеси, які їх чекають на реальному проєкті. Та і на інтерв’ю зможуть розказати, що мають досвід роботи в команді.
За час мого менторства я працював із двома командами студентів, і вони були абсолютно різними. Одні були сильніші в технічній частині, але слабші в комунікації. Коли ми почали працювати разом, їм було важливо переконатися, що я компетентний у своїй справі. Я намагався будувати довіру: розповідав, що сам нещодавно був на їхньому місці, ділився лайфхаками, проводив очні зустрічі. Розказував, над чим я працював, як краще підходити до роботи. Тільки після цього вони почали взаємодіяти активніше.
Друга група більш комунікабельна, але не мала зовсім досвіду створення проєктів. Їм треба було розказати про свій досвід, як зазвичай розробляють технологічні рішення в компаніях, поділитися лайфхаками та пояснити головні моменти. Тобто моєю метою було поділитися знаннями, щоб вони спробували організувати таку роботу в себе на проєкті, а також коли прийдуть на роботу простіше адаптувались — адже вже будуть знайомі з процесами.
Загалом дуже важливий момент, що студенти приходять до тебе з іншого середовища, де в межах класичного університету набагато формальніша взаємодія з викладачами. Тому спершу студенти відчуваються насторожено, їм треба допомогти звикнути до нових умов.
Бувало, що ламали репозиторій, завалювали проміжні демки, переписували ідею, змінювали пріоритети, переробляли архітектуру застосунку. Трохи вигорали, а потім знову продовжували закривати таску за таскою. І це все — дуже класний досвід, для цього і створені навчальні проєкти, щоб пробувати, експериментувати і таким чином вчитись.
Менторство стало для мене способом не лише допомагати іншим, а й самому рости професійно, розбавляти свою робочу рутину. Наприклад, я почав розвивати навички управління командою, адже як-не-як мусиш направити початківців. Це зокрема передбачає і прокачування власних софт-скілів — треба налагоджувати комунікацію, шукати підходи в спілкуванні.
Крім того, це просто цікавий і корисний досвід. В компанії я працюю на проєкті, де всі процеси вже налаштовані. А в ролі ментора для студентів я пробую себе в різних ролях: трохи лідом, трохи проджект-менеджером, аналітиком, архітектором. Намагаюсь передавати весь досвід ведення проєкту і так сам починаю краще розбиратись в процесах.
Ще класно працювати зі студентами. В нас абсолютно дружня атмосфера в команді. Наші мітинги часто тривають понад годину і це не з примусу, а тому, що студенти самі хочуть більше розпитати й дізнатись. Обговорюємо їхнє навчання, ділюсь своїм досвідом поєднання роботи та університету, обговорюємо їхній проєкт. Кілька разів бачились на офісі, для них це улюблена частина програми.
Головне у менторстві — це не рівень технічних знань, а бажання. Дуже часто люди сумніваються, чи мають достатньо досвіду, щоб навчати інших, але насправді все, що потрібно, — це відкритість до спілкування та готовність ділитися своїми знаннями. Спеціалісти-новачки найбільше цінують не енциклопедичні знання, а підтримку та можливість отримати поради від тих, хто вже пройшов їхній шлях.
Також раджу зрозуміти, яка ваша мотивація. Можливо, отримати новий досвід, просто додати нового спілкування в життя. Що точно не варто — обирати шлях ментора з примусу. Це дуже відчутно для всіх, коли людина не зацікавлена в тому, що робить.
Менторство — це не лише про студентів. Це досвід, який допомагає тобі рости самому. І хто знає, можливо, саме цей досвід допоможе тобі зробити наступний крок у кар’єрі, зібрати класну команду чи створити спільноту.
{{read_more|Читайте також| 6829, 6715}}
Приєднуйтесь до нашої сторінки і групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram