- Прокидайся, сьома година, пора до школи, – кожного ранку чують від своїх батьків більшість черкаських дітлахів. Однак є і такі, які вирішили, що школа – не для них.
Не так давно дитина, яка не відвідує школу, була винятком: нездорова, нерозвинена або навпаки – геніальна, обдарована. Але з часом ситуація змінилася.
Дивіться найповніший каталог незалжених навчальних закладів України. Тут ви зможете підібрати найкращий заклад для вашої дитини
Нині все більшу кількість батьків та дітей не задовольняє державна школа: у початковій – не мають інтересу до навчання, у підлітковому віці через стреси звертаються до психологів, а у випускних класах – наймають репетиторів, аби підготуватися до ЗНО. Тоді як головною перевагою альтернативної освіти вважають можливість приділити належну увагу профільному навчанню, вільно відвідувати гуртки та секції за інтересами.
На тлі дитячого сміху про переваги та недоліки такої освіти говорили на зустрічі "Альтернативна освіта: досвід черкаських батьків". Таке зібрання хоумскулерів у Черкасах відбулося вперше, тож ті, хто ще не визначився зі шкільним чи позашкільним майбутнім своїх дітей, мали змогу перейняти практику досвідчених “альтернативників”.
Закон "Про освіту" передбачає форми, які дозволяють вчитися самостійно і отримати атестат державного зразка: заочне, індивідуальне навчання, екстернат та дистанційна форма.
Екстернат означає повністю самостійне навчання з атестацією у будь-якій школі. Ця форма ніколи не вважалась повноцінною. Тому для переведення на екстернат потрібні вагомі підстави: довідка від медико-педагогічної комісії, довідка з музичної чи спортивної школи, випередження чи відставання по програмі на рік, часті переїзди родини.
Дистанційна форма була введена окремим положенням у 2013 році. Для батьків вона зручна тим, що не потребує обґрунтувань. Необхідно лише знайти заклад, який має відповідну акредитацію, написати заяву і оплатити навчання. Але дистанційні школи України – лише приватні.
Заочна форма та індивідуальне навчання так само розглядається як виключення.
У проекті нового закону "Про освіту" від 30 березня 2016 року з’явилась сімейна (домашня) форма здобуття освіти. Однак, щоб батьки могли прийти в найближчу або обрану школу і записати дитину на сімейну форму навчання, – потрібне окреме положення про те, хто і як атестуватиме «сімейників».
Отже, наразі актуальними для хоумскулерів залишаються лиш екстернат, заочна та дистанційна форми освіти.
Юрист Юрій Плювака переконаний, кожна дитина може відмовитися від навчання у школі та перейти на дистанційне домашнє. Для цього потрібні лише наполегливість та бажання. Адже батьки можуть довести своє право навчати дитину, опираючись на 57-му статтю закону "Про освіту", першу частину 3-го пункту положення «Про екстернат», Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод. Однак при цьому можна зіткнутися із труднощами.
– Є приклади, коли батьків викликають кожен тиждень і говорять, що ви не так навчаєте…У деяких школах просто не хочуть братися за це, адже для вашої дитини має бути розроблена спеціальна програма у цій школі. Проте так чи інакше, батьки і вчителі хоумскулерів прив’язані до програм. Раз на місяць, семестр, рік дитина має пройти оцінювання, щоб перейти до наступного класу або отримати атестат. До того ж кожна дитина для отримання атетастату має скласти ЗНО, – розповідає юрист.
– Я мріяла про альтернативну школу ще за часів свого навчання. Мені здавалося, що щось відбувається не так, хоча я вчилась навідмінно, навчання давалося мені легко. Але чомусь мене не зацікавлювала біологія, географія, історія. Можливо, проблема у вчителях… Спочатку було багато питань: що міняти і як? Народивши двох дітей, зрозуміла, що в державний садочок ми не підемо. Вирішила заснувати свій садок. Але для цього треба було спочатку зрозуміти, яким він повинен бути, не просто місцем зборища для дітей. Я вивчилась на педагога монтесорі. Чесно, просто закохалась в цю методику. Коли народилась третя дитина, виникло бажання забрати своїх дітей зі школи взагалі, на той момент вони навчались у “Софії” (приватна школа, – ред.). Рішення давалось складно, було дуже багато страхів, вони і зараз мене не покинули, – розповідає Тетяна.
Оскільки в “Montesory Family” навчаються діти лише до 12 років, старший син Тетяни у 7-ий клас пішов до ФІМЛІ. Серед закидів дитини – бажання спілкуватися із однолітками.
– У нашій школі він був найстаршим. Ходив на багато різних занять із інформатики, але там не вистачало спілкування. Наприклад, на секціях, якщо ти не приводиш дитину раніше, то на розмови не вистачає часу – прийшов і пішов. Можливо, це ще був не той рівень, коли моя дитина могла сама налагоджувати стосунки. Для нього шкільні умови стали комфортними, знайшов коло спілкування за інтересами.
Основні принципи методики Montesory:
• Індивідуальний підхід до дитини: дитина сама може обирати, чим їй займатися, сама визначає, скільки часу їй витратить на заняття.
• Навчання обов’язково має відбуватися у формі гри.
• Основне гасло методу: "Допоможи мені це зробити самому". Тобто завдання дорослого не робити за дитину, а стимулювати її власну активність.
• Для розвитку дитини необхідно створити спеціальне розвиваюче середовище, яке так і називають "Монтессорі-середовищем". У такому середовищі дитина зможе і захоче виявити свої здібності.
• Не слід прискорювати розвиток дитини, але, водночас не можна і пропустити той момент, коли дорослий повинен дати дитині матеріал для пізнання навколишнього світу.
• Головна рушійна сила педагогіки — це інтерес. Якщо вам вдасться викликати і підтримувати його у дитини, то успіх виховання забезпечений.
Я за те, щоб у наших дітей була можливість розуміти себе і, відповідно, знаходити себе в житті
Тетяна Кукла, Засновниця дитячого центру "Montesory Family" у Черкасах
На зустрічі Тетяна розповіла про те, як мотивувати дитину до навчання.
За її словами, мотивацію можна розділити на зовнішню та внутрішню. Зовнішня мотивація – це оцінки, медалі, грамоти, кубки, похвали, та внутрішня – глибока мотивація.
– Сфера зовнішньої мотивації достатньо добре вивчена, є поняття, що ця мотивація неістинна, вбиває внутрішній інтерес. Оцінки стають чимось ефемерним, не зв’язаним із освітнім процесом. Оцінки дістають різними шляхами, наприклад, списують інформацію із інтернету, “вчать” уроки із готових домашніх завдань, про це знає кожний школяр. Ще є момент змагання – хто кращий і хто гірший. Є матеріальна мотивація – гроші від батьків, шоколадки від вчителів, з’являються різні наклейки в початковій школі, дошки пошани, приз наприкінці четверті. Крім цього ще є зміст навчання або пояснення: учись і будеш тим то, досягнеш того то, будуть гроші, професія, – ділиться засновниця “Montesory Family”.
– Є значення глибше – моя середня дитина любить інформацію про тварин, але математику вона не любить. Сенс мотивації – пояснити, як математику можна зв’язати із природознавством. Наприклад, розрахунок корму в зоопарку ведмедю, – сенс вивчення математики. Цей смисл, на мою думку, є єдиною хорошою частиною зовнішньої мотивації. Тому що цей смисл пов’язаний із внутрішньою мотивацією. На неї треба найбільше звертати увагу. Дитина народжується, у неї з’являється інтерес до навколишнього світу. До певного часу ми не надто задумуємось з приводу інтересів дитини. У певний момент дорослі вирішують, що ось цьому я почну зараз вчити. Ми вирішуємо за неї, не цікавлячись, який у дитини зараз інтерес у розвитку. Саме методика Монтесорі говорить про те, що ми йдемо за дитиною, а не перед нею, розмахуючи прапорцем. Ми пропонуємо, даємо можливість вибору, і дивимось, що пробуджує інтерес. У моєму розумінні інтерес і внутрішня мотивація – це те, на що повинні дивитись батьки, вчителі.
Виникає питання: чим цей інтерес підтримати і як його виявити? За методикою Марії Монтесорі для дитини мають створити наповнене середовище, а не посадити в чотири стіни, як у класі.
– Середовище розвитку дитини має бути різноманітним, аби побачити інтерес і розвивати його. Тоді дитина в 11-му класі не буде думати, куди йти: в економічний виш, юридичний, ІТ-технолій. Попитом користуватиметься та сфера, де буде його внутрішній інтерес, де буде в кайф працювати і жити. Я за те, щоб у наших дітей була можливість розуміти себе і знаходити себе в житті, – переконана Тетяна Кукла.
– Почалося все з того, що не хотіла дитині робити щеплення і у 5 років віддала до школи, адже в жовтні вже виповнилося 6 рочків. Я помічала, що він на уроках десь літає, просиджує штани. Йому було абсолютно не цікаво. Я вважаю його унікальним і обдарованим, він відвідує багато секцій, грає на скрипці, займається багатоборствами. Я переконана, що батьки несуть стовідсоткову відповідальність за те, щоб розвинути в дитини ті таланти, які вона має. І це стало можливим завдяки переходу на домашню освіту. Ми самі сплановуємо час і все встигаємо.
Організовуючи дитину, організовуюсь сама
Ірина Ткаченко переконана, що у школі повинні не лише навчати, а і виховувати. Але у вчителя на це вистачало часу. Тому вона забрала свою дочку на домашнє навчання.
– Ті поняття, які я виховую у своїй дитині – співчуття, повага, чуйність, чесність – не мали тут обговорення. Можливо, проблема була у переповненості класу, де навчалось аж 30 дітей. У другий клас ми пішли до приватної школи. Але ситуація не змінилась. Вчителька займалася лише уроками, взаємовідносинам між дітьми знову не приділяли уваги. Тож ми вирішили перейшти на домашню освіту. Зараз навчаємося на дистанційній формі. Це – наш перший, експериментальний рік, – каже Ірина.
Деякі предмети Ірина дитині викладає сама, для інших – залучає репетиторів. На її переконання, домашня освіта підходить без виключення всім дітям, але далеко не всім батькам. Оскільки це, безперечно. потребує не лише багато часу, але і фінансових ресурсів.
Усім дітям підходить альтернативна освіта, але не всім батькам.
Ірина Ткаченко, засновниця Центру дитячого розвитку "Крокодил Гена"
Організатор зустрічі, мама чотирьох дітей Ольга Рачек розповідає, що попри переваги все ж не готова взяти на себе відповідальність та замінити школу домашнім навчанням. На її переконання, далеко не все у державній школі погано – є не лише мінуси, а і плюси.
– Безумовно, під час навчання у школі важливу роль відіграє не лише освітній аспект, а і психологічний. Часто трапляються випадки, коли дитину в школі утискають, для неї відвідування уроків та перебування поряд із однокласниками – це стрес. Але… Вважаю, що ключову роль у ставленні дитини до школи відіграє перша вчителька. Зізнаюсь, що вчителя своїх дітей обирала дуже ретельно, – розповідає Ольга.
Ставлення до школи у дітей Ольги різне: старший 16-річний син-одинадцятикласник школу любить, середня дочка – також, тоді як 8-річний син до школи йде не охоче.
– Старшому взагалі дуже легко дається навчання, він любить школу, йому легко бути першим, дочка так само, їй пощастило також із вчителькою. А от із 8-річним Марком все по-іншому. Він вчиться, але без внутрішньої мотивації, сам за уроки не сідає, можливо, це вплив нового "гаджетоїдного" покоління.
Однак, зізнається Ольга, до альтернативної освіти не готова, адже вона вимагає не лише значних часових затрат із боку батьків, а й фінансових можливостей. Каже, не готова і психологічно взяти відповідальність, мовляв, не впевнена у здатності до самоорганізації та організації навчально-виховного процесу.
Проте мама чотирьох переконана, що все ж батьки і діти повинні мати вибір – навчатися у школі чи все ж шукати альтернативні шляхи. А такі зустрічі в цьому допоможуть.
Серед недоліків домашнього навчання найчастіше визначають проблему соціалізації. Побутує думка, що дітям, які навчаються вдома, суттєво не вистачає спілкування із однолітками. За словами психолога Ольги Харченко, домашня освіта навпаки дозволяє планувати час у такий спосіб, щоб дитина відвідувала багато секцій, грутків і спілкувалася із дітьми за інтересами.
Не на останньому місці і проблема організації часу. Псилог переконана, що для того, аби виробити звичку, дитина повинна дотримуватися режиму близько місяця. Навчаючись вдома, їй легше розставити пріоритети: час для навчання та відвідування гуртків.
Нівелює Харченко і так звану проблему “інкубації” – захисту від стресу та інших зовнішніх негативних впливів. Мовляв, вдома дитина лише навчається, все інше – як і в решти однолітків.
Вважає помилкою психолог і думку тих, хто зосереджується на проблемі комунікування із іншими дітьми.
– На домашньому навчанні дитина не думає, що про неї скажуть, чи не будуть насміхатися біля дошки… Тоді як відвідування гуртків зробить таку дитину цікавим співрозмовником, що допоможе самоствердженню, – розповідає Ольга Харченко.
Однак завідувач кафедри психології та педагогіки ЧНУ ім. Богдана Хмельницького Інна Кукуленко-Лук’янець переконана, що елемент соціалізації для дитини надзвичайно важливий.
– Людина не може жити одна, ми є елементом соціуму. Момент соціалізації починається із трьох років, можливо, трішки раніше, коли дитину віддають до дитячого садочку. Дитячий садок – перший інститут соціалізації, де дитина вчиться жити в цьому світі, розуміє, що вона не одна. Щодо навчання вдома – момент соціалізації не відбувається. Як би батьки не вважали, що дитина спілкується на секціях чи гуртках, це зовсім інше спілкування. Годину попрацювали і розійшлися. Школа – не просто навчання, я б його ставила на друге місце, а на першому – підготовка дитини до самостійного життя, до вміння джити серед людей, виживати, вміння вирішувати свої проблеми, домовлятися як із дорослими вчителями, так і однолітками. При цьому розвиваються такі якості як доброта, дружба, співчуття, агресія. Це все повинно бути. А дитині треба вчитися із цим справлятися, – коментує психолог.
– Знання дитина отримає кращі, ніж у школі. Однак, на моє переконання, самі знання відіграють не таку велику роль в житті, як формування особистістості людини. Дитина, яка проходить школу виживання в інституті соціалізації із грамотною підтримкою вчителів та батьків, іде в життя підготовлена. Мама і тато не будуть поряд постійно. Я, як мама, проти оберігання дитини від проблем. Я за те, щоб дитині створювати проблеми, щоб вона їх долала. Вона повинна сама доїхати до школи, їй повинні наступити на ногу в маршрутці… Чим раніше дитина зіштовхнеться із труднощами, тим легше їй буде в житті. Це доведено психологами. Дитина може мати прекрасні знання, але не зможе реалізувати їх. А можна і навпаки – мати посередні знання, але сильний характер. Дитина повинна бути загартована, особливо сьогодні, при нинішній ситуації в країні. Це моя особиста думка як мами.
Індивідуальне навчання вдома добре в плані самого навчання
Інна Кукуленко-Лук'янець, завідувая кафедри психології та педагогіки ЧНУ ім. Богдана Хмельницького
На переконання Кукуленко-Лук’янець, якщо дитина все таки за час відвідування школи пережила стрес, це питання треба вирішувати індивідуально. Наприклад, на певний час оформити дистанційне навчання, паралельно пройти коректуючу терапію, попрацювати із психологами. Необхідно максимально поступово спробувати піти у шкільний колектив. Навчання у альтернативній школі як варіант, або ж відвідування приватної школи, де дітям приділяється більша увага.
– На мою думку, державна система освіти має низку недоліків, однак і приватні школі за різними методиками навчання також різні. Вони ніким не контролюються, наприклад, за кордоном багато методик заборонені, тоді як в Україні у приватній площині можна запроваджувати все. Але у кожного є право вбору. Є попит – є пропозиція, – додає фахівець.
Розділяє думку Інни Кукуленко-Лук’янець і начальник департаменту освіти і науки Черкаської ОДА Валерій Данилевський. Він вважає, що, навчаючись вдома, дитині не вистачає спілкування із однолітками, оскільки школа – це не лише навчальний, а і виховний процес. На його переконання, дитина все ж повинна самостійно вчитися вирішувати в тому числі і конфліктні ситуації.
Кожна людина має право на освіту, йдеться у Конституції. Однак на яку – альтернативну чи шкільну – вибір та відповідальність кожного.