Декілька років тому я натрапила на книгу Робін Норвуд "Жінки, які люблять занадто сильно". Вчора згадала про неї, але в контексті материнської любові. Я часто чую, що жити потрібно заради дітей, що діти — сенс життя. Але коли діти виростають та залишають родинне гніздо, сенс життя, виходить, втрачається.
Напевно, я зараз висловлю думку, з якою багато жінок не погодяться, але я дійсно вважаю, що щастя не залежить ні від кого, в тому числі дітей.
Якщо ми очікуємо, що дитина зробить нас щасливими, то накладаємо на її плечі з самого народження такий тягар, під яким важно дихати, рости. Коли життя розчиняється в дитині, її кроки до самостійності та дорослішання перетворюються на загрозу нашому материнському щастю. Така любов викликає злість, роздратування й паралельно почуття провини. Оскільки в душі кожна дитина хоче бачити матусю щасливою, а якщо це не відбувається, починає шукати причини в тому числі й в собі.
У такої надмірної любові, хоча я навіть не впевнена, що це почуття можна назвати любов'ю, є ще одна зворотна сторона — небажання дитини дорослішати. А навіщо? Це ж так зручно залишатися завжди в ролі безпорадного малюка, коли все краще тобі подають на блюдці з золотою каймою. За тебе вирішують, що носити, з ким товаришувати, за кого вийти заміж. Це і є наслідком неперерізаної своєчасно пуповини, коли нам здається, що юнак з 40-м розміром ноги ще зовсім хлопчик, який не вміє приймати самостійні рішення.
Уявіть собі іншу ситуацію. У вас є одна цукерка. Одна. І вам її теж хочеться, але всередині знайомий голос — "найкраще дітям". І що ви робите? Віддаєте цукерку дитині. Чого вчиться дитина? Все мені. А можна розділити цукерку навпіл, і тоді дитина навчиться ділитися, бо поділилися й ви.
Діти вчаться у нас, якщо не усім, то точно багатьом речам. Як любити, як ставитися до людей, до себе. І стосунки з ними, мені здається, потрібно будувати не за принципом "заради тебе", а "є ти, є я, тому домовляймося". Але щоб у цьому рівнянні з'явилось "я", потрібно навчитися любити себе, цінувати, приймати, тоді й діти будуть з любов'ю на "ти".
Більше про дітей, материнство та любов до себе на моїй сторінці в Фейсбук.
Читай також:
Эффект Пигмалиона, или Почему мы видим то, во что верим Як прищепити добро дитині Три важливі книжки для мами підлітка