Цифрові технології зараз всюди. За останні 20 років ми все більше покладалися на смартфони, планшети та комп’ютери, і ця тенденція прискорюється через пандемію. Багато хто припускає що надмірна залежність від технологій може позбавити нас здатності запам’ятовувати, сконцентровувати увагу та проявляти самоконтроль. Двоє вчених з Університету Торонто дослідили це переконання, про результати якого повідомили в weforum.
Сократ, якого багато хто вважає батьком філософії, був глибоко стурбований тим, як технологія письма вплине на суспільство. Оскільки усна традиція виголошення промов вимагає певного ступеня запам'ятовування, він був стурбований тим, що письмо усуне необхідність вивчати й запам'ятовувати.
У діалозі «Федр» Платон називає простодушними тих, хто розраховує зафіксувати своє мистецтво в письменах. Він вважав, що «писемність вселяє в душу забудькуватість, залишає пам’ять без вправ». У своїх роздумах філософ протиставляє уявній книжковій мудрості істину, яка зростає у бесіді обізнаних людей.
Як ми бачимо на цих двох прикладах, ще за античних часів між поколіннями відбувалася дискусія щодо впливу нових технологій на когнітивні здібності майбутніх поколінь. Це залишається актуальним і донині: телефон, радіо та телебачення вважаються провісниками кінця знань.
Попри занепокоєння Сократа, багато з нас все ще здатні зберігати інформацію в пам’яті за необхідності. Технології просто зменшили потребу в певних когнітивних функціях, а не нашу здатність їх виконувати.
Крім тверджень популярних ЗМІ, деякі наукові висновки були інтерпретовані, щоб припустити, що цифрові технології можуть призвести до погіршення пам’яті, уваги чи виконавчі функції. Після вивчення цих тверджень можна помітити два важливі аргументативні припущення. Перше припущення полягає в тому, що вплив має тривалий вплив на довгострокові когнітивні здібності. Друге припущення полягає в тому, що цифрова технологія має прямий, немодерований вплив на пізнання. Обидва припущення, однак, не підтверджуються безпосередньо емпіричними висновками.
Критичний огляд аргументів показує, що продемонстровані ефекти були тимчасовими, а не довготривалими. Наприклад, у відомому дослідженні, яке вивчало залежність людей від зовнішніх форм пам’яті, учасники рідше запам’ятовували частину інформації, коли їм повідомляли, що ця інформація буде збережена на комп’ютері, і вони матимуть до неї доступ. З іншого боку, вони краще запам’ятали інформацію, коли їм сказали, що вона не збережеться.
Ці дослідження не доводять, що використання технологій призводить до погіршення пам’яті. Коли була доступна технологія, люди покладалися на неї, але коли вона не була доступною, люди все ще були здатні запам’ятовувати. Тому немає підстав робити висновок, що технологія погіршує нашу здатність запам'ятовувати.
Крім того, вплив цифрових технологій на пізнання може бути зумовлений тим, наскільки хтось мотивований, а не їх когнітивними процесами. Дійсно, когнітивні процеси діють у контексті цілей, для яких наша мотивація може змінюватися. Зокрема, чим більш мотивуючим є завдання, тим ми більш зайняті та зосереджені. Ця перспектива переглядає експериментальні докази, які показують, що смартфони погіршують продуктивність виконання завдань постійної уваги, робочої пам'яті або функціонального флюїдного інтелекту.
Мотиваційні фактори, ймовірно, відіграють певну роль у результатах дослідження, особливо з огляду на те, що учасники дослідження часто вважають завдання, які їх просять виконати для дослідження, несуттєвими або нудними. Оскільки за допомогою цифрових технологій ми виконуємо багато важливих завдань, таких як підтримка зв’язку з близькими людьми, відповідь на електронні листи та задоволення від розваг, можливо, цифрові технології підривають мотиваційну цінність експериментального завдання.
Важливо, що це означає, що цифрові технології не шкодять пізнанню; якщо завдання важливе або захоплююче, смартфони не знижуть здатність людей виконувати його.
Щоб використовувати цифрові технології, внутрішні когнітивні процеси менш зосереджені на зберіганні та обчисленні інформації. Натомість ці процеси перетворюють інформацію у формати, які можна завантажити на цифрові пристрої, наприклад, пошукові фрази, а потім повторно завантажити та інтерпретувати. Цей вид когнітивного розвантаження подібний до того, як люди роблять нотатки на папері замість того, щоб передавати певну інформацію для довготривалої пам’яті, або коли діти використовують руки, щоб допомогти з підрахунком.
Основна відмінність полягає в тому, що цифрові технології допомагають нам розвантажувати складні набори інформації більш ефективно та результативно, ніж аналогові засоби, і це робить без шкоди для точності. Однією зі значних переваг є те, що внутрішні пізнавальні можливості, які звільняються від необхідності виконувати спеціалізовані функції, такі як запам’ятовування календарної зустрічі, звільняються для виконання інших завдань. Це, своєю чергою, означає, що ми можемо досягти більшого, когнітивно, ніж будь-коли раніше.
Таким чином, цифрові технології не слід розглядати як конкуренцію нашому внутрішньому когнітивному процесу. Натомість він доповнює пізнання, розширюючи нашу здатність виконувати завдання.
{{read_more|Читайте також| 1804, 3385}}
Джерело фото Depositphotos
Приєднуйтесь до нашої сторінки й групи у Фейсбуці, спільнот у Viber та Telegram