Перш ніж розповідати, як шведські школи взаємодіють з батьками, коротко опишу систему освіти в цій країні.
Важко повірити, але Швеція у XIX столітті була дуже бідною країною, що втрачала кожну п’яту особу з громадян – вони виїжджали за кордон у пошуках кращого життя.
Про це ми дізналися з історичного огляду нової подруги EdCampUkraine – екс-радниці міністра освіти з міжнародних питань Кєрстін Лундмен, яку ми запросили на національну (не)конференцію.
Саме освіта уможливила зміну цього негативного тренду.
Показуючи світлини своєї бабці, яка жила на фермі й під час в’язання слухала новини із газет, які їй читали вголос, бо сама не вміла ні читати, ні писати, Кєрстін розповідала про компоненти шведського освітнього дива:
1. Децентралізація для 7000 шкіл і 180 000 вчителів/-ьок. Тотальна! Міністерство освіти нічого саме не імплементує і ставить лише завдання, провідниками яких є незалежні національні агенції, що функціонують для підтримки (не контролю і покарання) 290 муніципалітетів. Саме школи відповідальні за успіхи дітей, користуючись повною автономією у співпраці з місцевою владою.
2. Немає оплати за навчання і екзаменів.
3. Безкоштовні гарячі обіди у школах, немає шкільної форми.
4. Недержавні школи отримують компенсації за принципом “гроші ходять за дитиною” і можуть бути відкриті як бізнесовими, так і некомерційними організаціями.
5. Навчальний план визначає держава, він відповідає виключно на практичне запитання “Що діти в підсумку можуть зробити?” та є наскрізним – від дошкілля (прескул) до старшої школи.
6. Двері для отримання освіти залишаються завжди відкритими: навчання триває протягом життя. У школах для дорослих та вечірніх школах оцінювання відсутнє.
7. Обов’язкові списки літератури або матеріалів відсутні. За бажання – можна навіть геть не користуватися підручниками.
8. Навчання базується на правах людини – вік, інвалідність тощо не є перепонами для освіти.
9. Просунута професійно-технічна освіта, програми якої розробляються у тісній співпраці з бізнесом і практиками.
10. Дівчата демонструють кращі результати в математиці й спорті.
На світлині – з Кєрстін та співробітниками ГО SKL, яка представляє інтереси 20 регіонів і 290 муніципалітетів Швеції, а також вихователькою і маркетинг-керівницею приватного дошкільного закладу.
Під час поїздки ми відвідали середню школу Стокгольма у спальному районі, в якій навчаються 550 дітей віком від 6 до 12 років. У класах – по 28 осіб, з якими працюють учитель/-ка і асистент/-ка, 50% з яких – чоловіки.
Долученість мам і татів до життя закладу освіти – серед пріоритетів шкільної освіти.
1. Діти проводять у школі 194 дні з серпня до червня. Перед початком нового року батьків запрошують на збори. Оскільки часто в родинах по троє дітей, і школу обирають зазвичай за місцем проживання, зустрічі планують протягом тижня, щоб усі могли долучитися. Саме в ці дні відбувається знайомство з учительством, обговорюють плани на рік і принципи взаємодії.
2. Початок навчального року тут – свято, яке відбувається не в очікувані завершення промов керівництва, а під пісні від педагогічної команди і ласування морозивом.
Перший тиждень – адаптаційний, коли діти знайомляться одне з одним і дорослими, а також спільно складають правила поведінки і норми комунікації, піклування про простір, себе та оточуючих (приклад – складати мобільні телефони у коробку перед початком занять). Цей внутрішній закон розміщують як нагадування у класах, презентують батькам, доповнюють спільно діти і дорослі, якщо виникає потреба.
3. Регулярні зустрічі на трьох – чудова традиція, яку ми можемо запозичити. Щонайменше восени та навесні тато / мама, вчитель і дитина разом обговорюють індивідуальні цілі та потреби в навчанні, що виходить гарно та що – не дуже, планують на майбутнє і виставляють пріоритети. Національне агентство з питань освіти напрацювало бланк для фіксації тез цієї зустрічі, який за бажання можуть підписувати всі сторони для мотивації. Ми переклали бланк:
Завантажити документ можна за цим посиланням
4. Батьки на уроках? Так, можуть перебувати скільки завгодно! При чому не тільки за власним бажанням, але іноді й за запрошенням вчительки чи вчителя, щоб підтримати дитину у важкі моменти або допомогти з проблемою поведінкою.
5. Родини запрошують долучатися не тільки в пасивних формах (відвідання виставок), але і в активних – як-от спільній пробіжці навколо озера, наприклад. До речі, батьки не здають жодних грошей, навіть у незалежних (приватних) школах усе фінансується державою.
6. Права і обов’язки батьків описані в спеціальній книжечці, що розповсюджується серед батьківської спільноти, багато інформації представлено також на сайті. Школа, яку ми відвідали, користується мобільним додатком, де можна подивитися навіть, чим діти харчуються сьогодні (до слова, кожен заклад самостійно визначає меню і відповідає за закупівлю продуктів).
Головне – працює єдина гаряча лінія, на яку можна звертатися за консультацією, зокрема і апелювати до омбудсменів із захисту прав дитини і рівних можливостей. Нам розповіли історію, як після одного з таких звернень дівчинки через те, що їй не дозволяли грати у футбол, “бо це тільки для хлопчиків”, родині було виплачено компенсацію в розмірі 15 тисяч шведських крон і вжито заходів до директора й вчителя.
P.S. Завершу тим, про що питають: шкільний педагог тут отримує десь 4 000 євро вже як молодий спеціаліст/-ка, асистент – 3 000 євро, директор – 6 000 євро з податками. Працює 35 годин на тиждень, протягом 10-ти з яких визначає завдання на власний розсуд. У школах столиці майже кожен учитель – наставник для студентів/-ок, які приходять на практику.